?

Log in

No account? Create an account

Previous Entry Share Next Entry
Бюджетна копія антикорупційного закону
sergey_vlasenko
Боротьба проти корупції в нашій країні вийшла на новий рівень. Буквально за лічені дні до Нового року президент подав до Верховної Ради обіцяний законопроект «Про засади запобігання та протидії корупції». На мій подив, навіть в першому наближенні я виявив, що проект президента мені щось нагадує. Якщо конкретно, то за змістом президентський проект відсотків на 90 – це … повторення закону «Про принципи запобігання та протидії корупції» з антикорупційного пакету, який був прийнятий в червні 2009-го року і після того, як Верховна Рада двічі відтерміновувала дату, повинен був набрати 1-го січня 2011-го року.

Якщо коротко, то основні відмінності президентського проекту наступні:

- звужено коло осіб, які підлягають спецперевірці (перевірка достовірності інформації про доходи, їх джерела, зобов’язання фінансового характеру, в тому числі за кордоном, корпоративні права) – тепер вона не розповсюджується на кандидатів в президенти, народні депутати, депутати місцевих рад;

- спецперевірка не буде проводитися щодо родичів та близьких осіб політиків та чиновників (отже, ті, в кого все майно оформлено «на тещу», можуть і надалі спати спокійно);

- наші чиновники і політики будуть зобов’язані декларувати тільки майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру на території України, норму про декларування аналогічних активів за кордоном скасовано;

- від декларування звільняються члени виборчих комісій;

- близькі родичі чиновників і політиків не будуть зобов’язані розкривати інформацію про своє працевлаштування, договори про виконання робіт і послуг.

Чи не виникло у Вас питання, навіщо подавати практично аналогічний проект, якщо за два тижні набере чинності вже прийнятий антикорупційний закон? Щоб звузити коло потенційних корупціонерів і вивести їх з-під удару? Щоб заслуги в боротьбі проти корупції могла приписати собі нова влада – адже скасований закон був прийнятий за часів президента Ющенка і прем’єра Тимошенко? Все це риторичні питання.

Але, я думаю, що крім інших, існує більш реалістичне пояснення. А саме, просто відповідальний за президентський проект Національний антикорупційний комітет обрав найпростіший шлях, скопіювавши закон, який так і не набрав чинності, і пом’якшивши ряд його норм, щоб вивести з-під потенційних санкцій ряд осіб.

Але прийняттям одного базового закону справа не обмежується. Для того, щоб цей президентський проект запрацював, необхідно додатково прийняти ще ряд законів, наприклад, «Про конфлікт інтересів», «Про фінансовий моніторинг» тощо, які будуть розвивати положення базового закону і пропонувати механізми для реалізації його норм.

В зв’язку з цим, мені здається, Національний антикорупційний комітет займається не зовсім своєю справою, при всій повазі до його членів. Чому? Тому що людям, які все життя займалися виконанням законів, тепер поставлено завдання розробляти закони самостійно. Боротьба проти корупції – це спецзавдання, враховуючи рівень складності цієї проблеми. Починати реалізацію цього спецзавдання необхідно з вироблення нової стратегії антикорупційної політики. Я би ще зрозумів, якщо б для виконання цього завдання було сформовано спеціальну групу, яка пропонувала б не кальку з інших документів, а різні методики боротьби і варіанти антикорупційних законів, щоб президенту була зрозумілою загальна картина і він мав можливість обирати. Такі методики і закони мають ґрунтуватися на нових, сучасних методах запобігання і боротьби проти корупції і мають представляти собою нову ідеологію нашої антикорупційної політики.

А ось в тому, що стосується Національного антикорупційного комітету, при всій повазі і до Міністра внутрішніх справ, і Генерального прокурора, тут потрібні зовсім інша психологія і зовсім інші професійні навики.


http://blogs.korrespondent.net/celebrities/blog/vlasenkosergiy/a30155